| Анотація |
Мета цієї статті — показати історичну та сучасну форми герменевтики. Так, розуміння тексту, як стверджує В. Дільтей, не означає проникнення однієї людини в дух іншої, а скоріше вихід на більш високий рівень загального піднесення не тільки над власною, а й чужою конкретністю. Будь-яку ситуацію можна вважати певною позицією, яка обмежує можливості бачення. Г. Гадамер називає це обмеження горизонтом. Тому ми можемо сказати, що належність до герменевтичного напряму визначається такими чинниками: 1) визнання розуміння центральною філософською категорією; 2) аналіз проблеми передрозуміння (prеипderstanding); 3) погляд на інтерпретацію як дискусію в межах певної спільноти. Чому ця критика з боку герменевтики є суттєвою для теорії права? Фактично, уже в роздумах М. Гайдеґґера і Г. Гадамера з'являється одне вкрай важливе запитання: як можна примирити світ щоденного досвіду людини зі світом наукової об'єктивності та наукового впливу? Г. Гадамер робить спробу довести, що антропологічне зведення науки до світу щоденного досвіду можливе шляхом демістифікації науково-методологічної самосвідомості. Теорія права, яка є науковою і аксіоматично нейтральною, нездатна дати відповіді на запитання, чому саме нам слід вести дискусію без насильства чи без обмеження свободи її учасників. |
| Ключові слова |
перед-розуміння, спільнота, існування, онтологія, традиція, мова, правова інтерпретація, дискурс права. |
.png)
