Responsive image
Назва статті Конституційна процедура і конституційне провадження: теоретичні суперечності та шляхи їх подолання
Автори
Оксана Щербанюк
докторка юридичних наук, професорка, професорка кафедри процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професорка Вільнюського університету, членкиня Науково-консультативної ради при Конституційному Суді України, членкиня Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України (Чернівці, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1307-2535 oksanashcherbanyuk7@gmail.com
Лаура Бзова
PhD, доцентка, асистентка кафедри процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3143-4904 l.bzova@chnu.edu.ua
Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Номер журналу 1 / 2026
Сторінки 11 - 26
ISSN (друк) 1026-9932
ISSN (онлайн) 2310-323X
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2026-01-011
Дата надходження статті 02.03.2026
Дата рекомендації до друку 23.03.2026
Дата публікації 01.04.2026
Анотація

Усі конституційні суди Європи беруть участь у русі процесуальної емансипації, який асоціюється з самою демократією, особливо в країнах, які її відкидали протягом минулого століття. Процедура давно здається другорядною галуззю реалізації права. Конституційна процедура, якщо брати її у широкому значенні, являє собою врегульований Основним Законом України та чинними законами спосіб реалізації владних конституційних повноважень.

Йдеться про такі процеси, як внесення змін і доповнень до Конституції, процедура імпічменту, порядок призначення чи усунення з посад вищих службових осіб, механізми організації та проведення всенародних опитувань (референдумів), формування владних структур і т. ін.

Це є загальним конституційним порядком, який охоплює як процеси, що відбуваються в судових інстанціях, так і ті, що проходять поза судом (нерідко їх іменують парламентськими чи виборчими, які мають окреме конституційно-правове закріплення). Натомість конституційне провадження у більш обмеженому, вузькому значенні є специфічною юрисдикційною (тобто судовою) діяльністю Конституційного Суду України. Воно окреслюється як сукупність процесуальних кроків, які здійснюються Конституційним Судом під час дослідження та вирішення питань, що належать до його юрисдикції (на підставі конституційного подання, звернення чи скарги). Цей процес характеризується наявністю чітко визначених етапів, часових рамок, вимог до доказів, визначених сторін та фінального рішення.

У доктрині конституційного права конституційна процедура, або ж конституційний процес, звично трактується як комплекс правил, які впорядковують втілення у життя конституційно-правових приписів матеріального характеру й установлюють порядок здійснення найважливіших дій у сфері конституційного права. До таких належать, приміром: порядок ухвалення, внесення поправок та офіційного оприлюднення Основного Закону України; механізм обрання Президента держави, формування народного представництва (Верховної Ради), призначення суддів; конституційне судочинство (подання звернень до Конституційного Суду, розгляд відповідних справ, інститут конституційної скарги); а також процедури, пов’язані з імпічментом, проведенням всенародного волевиявлення (референдуму), розпуском законодавчого органу, та інші. В останні роки тематика конституційної процедури та конституційного провадження – це не “теоретична” або “академічна” тема, а жива, динамічна, практично затребувана сфера.

Ключові слова конституційна процедура; конституційне провадження; Конституційний Суд України; конституційна доктрина; верховенство права
References

1. Cappelletti M, Giudici Legislatori? (Giuffrè 1984).
2. Cappelletti M, In Memoria di Piero Calamandrei [In Memory of Piero Calamandrei] (CEDAM 1957) 77.
3. Cappelletti M, La giurisdizione costituzionale delle libertà: primo studio sul ricorso costituzionale con particolare riguardo agli ordinamenti tedesco, svizzero e austriaco (A. Giuffrè 1955) 2, 135.
4. Stone Sweet A, Governing with Judges: Constitutional Politics in Europe (Oxford 2000). https://doi.org/10.1093/0198297718.001.0001
5. Cappelletti M, ‘Il controllo di costituzionalità delle leggi nel quadro delle funzioni dello Stato’, in 3 Studi in memoria di Guido Zanobini (A. Giuffrè 1965) 75, 105 et seq.
6. Wahl R, ‘Die Reformfrage’, in P Badura, H Dreier (Hrsg), Festschrift 50 Jahre Bundesverfassungsgericht – Band 1: Verfassungsgerichtsbarkeit, Verfassungsprozeß (Tübingen 2001) 461–491.Journal articles
7. Kelsen H, ‘La garantie juridictionnelle de la Constitution (La justice constitutionnelle)’ [1928] Revue du Droit public 197–257.
8. Milton J, ‘Weak Procedural Constitutionalism. The Judicial Process as Legitimacy of Judicial Review’ [2024] 18(1) ICL Journal 59–76. https://doi.org/10.1515/icl-2023-0032.
9. Rosenfeld M, ‘Constitutional adjudication in Europe and the United States: Paradoxes and contrasts’ [2004] 2(4) International Journal of Constitutional Law 633–668 https://doi. org/10.1093/icon/2.4.633.
10. Bartmann Ch, ‘Das Beweisrecht in den Verfahren vor dem Bundesverfassungsgericht’ (Zusammenfassung der Dissertation 2020) (accessed 15.02.2026). https://doi.org/10.3790/978-3-428-58026-2
11. Gronemeyer K N, ‘Die eingriffsähnliche Vorwirkung’ (Dissertation, Dr. iur., 2025) (accessed 15.02.2026).
12. Seltzer Ph, ‘Rechtsverordnungen des Bundes in der abstrakten Normenkontrolle’ (Inauguraldissertation, Doktorwürde der Juristischen, 2022) (accessed 15.02.2026).
13. Szczaranski F, ‘Adjudication in judicial review: an inferential approach’ (PhD thesis, 2020) (accessed 15.02.2026).
14. Spinchevska O, ‘Konstytutsiinyi yurysdyktsiinyi protses: suchasnyi stan ta perspektyvy udoskonalennia’ (dys d-ra f-fii 081, 2021) (in Ukrainian).

Електронна версія Завантажити