Доктрина належної правової процедури пронизує систематику юридичного процесу та процедур, закладаючи внутрішню логіку і стрункість у здійсненні владних повноважень та реалізацію людських прав. Due process забезпечує процедурну демократичну легітимацію публічної влади, визначаючи стандарти ухвалення правомірних і легітимних рішень. Вона рівною мірою впливає на порядок діяльності публічної адміністрації та здійснення правосуддя.

У статті розкрито природу конституційного процесу крізь призму принципів права, які пронизані ідеєю захисту людських прав. У цьому контексті досліджено питання, наскільки впливає порушення засад належної правової процедури на визначення правомірності юридичних актів. Проаналізовано, наскільки такі порушення мають суттєвий характер, щоб визнати акти неправомірними, які критерії слід брати за основу, наскільки вони свідчать про істотні порушення. Ця проблематика розглядається у річищі конституційних цінностей і визначення інституційної спроможності держави, зокрема в умовах надзвичайних юридичних режимів.

У рамках дискусії у площині “політизація – юридизація” розкрито засади демократичної легітимності конституційної юстиції, яка зв’язана матеріальними і процедурними правними вимогами. Доктрина due process відіграє важливу роль у подоланні стану юридичної невизначеності, адже застосування формальних і ціннісних критеріїв дає змогу усувати недоліки, пов’язані із недоглядом законодавця або неналежним застосуванням закону. Належна інтерпретація людських прав у світлі принципів права та due process дає змогу наповнити змістом конституційні процесуальні гарантії основоположних прав індивіда. Своєю чергою це визначає якісні орієнтири для діяльності публічної адміністрації та органів правопорядку, дії яких мають бути зв’язані юриспруденцією конституційного і верховного судів. Юридична логіка, закладена у засади due process, дає змогу визначити легітимні підстави для процесуальної діяльності посадовців і суддів. Нарешті, це дає надійні правові основи для судового права, тобто забезпечення належної організації судів та формування судового прецедентного права на засадах демократичної легітимності та основоположних принципів права при поважанні прав людини і основоположних свобод.

Розуміння природи конституційного процесу крізь призму людських прав наповнює його ціннісним виміром і закладає базове розуміння його об’єкта, засад, стадій, особливостей провадження та порядку вирішення конституційних спорів у формі актів конституційної юстиції. На відміну від питань організації конституційної юстиції, конституційний процес відображає через процесуальні процедури демократичні засади реалізації установчої влади та демократичної легітимації самої конституційної юстиції. Конституційна юстиція імплементована в установчу владу шляхом захисту основоположних вічних цінностей (eternal values), що виражається в конституційній клаузулі у ст. 157 Конституції України, а також непорушності конституційного порядку. Вимоги due process пронизують своїм змістом засади, стадії та порядок розгляду справ Конституційним Судом, дають змогу їх конкретизувати в Регламенті в разі “мовчання” закону. Оскільки основна частина справ, яка розглядається Конституційним Судом, це вирішення конституційних скарг, то важливим є акцентування у конституційній аргументації на вирішенні проблематики в площині свобода – рівність – людська гідність.

1. Denning A, The Due Process of Law (Butterworths 1980) https://doi.org/10.1093/acprof:o so/9780406176080.001.0001.
2. Hesse K, Grundzüge des Verfassungsrechts der Bundesrepublik Deutschland (C. F. Müller 1977).
3. Rawls J, Political Liberalism (2nd ed., Columbia University Press 1996).
4. Tsebelis G, Changing the Rules. Constitutional Amendments in Democracies (Cambridge University Press 2025) https://doi.org/10.1017/9781009597234.
5. Savchyn M, Konstytutsiina yustytsiia ta zabezpechennia konstytutsiinoho poriadku: 2005–2020 (RIK-U 2020) (in Ukrainian).
6. Shevchuk S, Osnovy konstytutsiinoi yurysprudentsii: navchalnyi posibnyk (Referat 2000) (in Ukrainian).
7. Stefanchuk R, Petryshyn O, Barabash Yu (redkol), Konstytutsiia Ukrainy: naukovopraktychnyi komentar (Pravo 2024) (in Ukrainian).
8. Zelenko H (red), Instytutsiina (ne)spromozhnist derzhavy v Ukraini: yak rozirvaty zamknene kolo (IPiEnD im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy 2025) (in Ukrainian).
9. Albert R, ‘Counterconstitutionalism’ [2008] 31 Dalhousie Law Journal L.J. 47–48.
10. Albert R, ‘How unwritten constitutional norms change written constitutions’ [2015] 38(2) Dublin University Law Journal 387–418.
11. Barak A, ‘Unconstitutional Constitutional Amendments’ 3(44) [2011] Israel Law Review 321–341 doi:10.1017/S0021223700018082.
12. Colón-Ríos J I, ‘A new Typology of Judicial Review of legislation’ [2014]3(2) Global Constitutionalism 143–169 doi:10.1017/S2045381714000033.
13. Ramraj V V, ‘Four models of due process’ [2004] 2(3) International Journal of Constitutional Law 492 https://doi.org/10.1093/icon/2.3.492.
14. Scheppele K L, ‘Constitutional Negotiations: Political Contexts of Judicial Activism in PostSoviet Europe: Political Contexts of Judicial Activism in Post-Soviet Europe’ [2003] 18(1) International Sociology 219–238 https://doi.org/10.1177/0268580903018001012.
15. Yablon Ch M, ‘Inherent Judiciary Authority: A Study in Creative Ambiguity’ [2022] 3(43) Cardozo Law Review 1043.
16. Gorshenev V, ‘Teorija juridicheskogo processa kak kompleksnoe nauchnoe obrazovanie’ [1986] 17 Problemy socialisticheskoj zakonnosti 3–7 (in Russian).
17. Onishchuk M, Savchyn M, ‘Priama diia Konstytutsii ta implementatsiia yii polozhen v administratyvnomu sudochynstvi’ [2020] 2(31) Slovo Natsionalnoi shkoly suddiv Ukrainy 6 (in Ukrainian).
18. Savchyn M, ‘Emotsiinist ta ratsionalnist u konteksti suchasnoho konstytutsionalizmu’ [2015] 1–2 Filosofiia prava i zahalna teoriia prava 184–185 (in Ukrainian).
19. Savchyn M, ‘Instytutsiina spromozhnist derzhavy ta prava liudyny’ [2019] 26(3) Visnyk Natsionalnoi Akademii pravovykh nauk Ukrainy 43–61 (in Ukrainian).
20. Terletskyi D, ‘Efektyvnist konstytutsiinoi skarhy yak zasobu yurydychnoho zakhystu konstytutsiinykh prav osoby’ [2019] 147 Problemy zakonnosti 23 (in Ukrainian). Theses 21. Roznai Y, Unconstitutional Constitutional Amendments: A Study of the Nature and Limits of Constitutional Amendment Powers (PhD thesis, 2014).
22. Berchenko H, ‘Konstytutsiia yak akt ustanovchoi vlady’ (dys d-ra yuryd nauk, 2024) (in Ukrainian).
23. Yezerov A, ‘Konstytutsiina skarha i vykliuchni obstavyny dlia perehliadu sprav’ (03.01.2020) (data zvernennia 15.02.2026) (in Ukrainian).