Наукознавчі проблеми українського правознавства належать до найменш розроблених його аспектів. Особливо відчутно це в сучасний період його розвитку, коли вітчизняні юридична наука та філософія права перебувають на зламі своїх світоглядної і методологічної традицій, по-новому оцінюють власні здобутки й проблеми, здійснюють активний пошук свого місця серед інших європейських правничих наук та філософії права.

Саме цим і зумовлена передусім концептуальна актуальність статті.

МЕТОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ є сутнісний аналіз концепції праворозуміння та правопізнання М. Козюбри. Його конкретні завдання полягають у розкритті квінтесенції відповідей цього мислителя на запитання: “Чи існує право в реальності?”, “Чи є право виключно результатом його пізнання?” та “Чи можливо осягнути сенс права поза його розумінням?”.

За основу евристичного інструментарію дослідження обрано загальнонаукові принципи об’єктивності та історизму, аксіологічний, генетичний і системний підходи, методи субстантивного та функціонального аналізу права.

У результаті всебічного аналізу окресленої проблеми автори зробили такі висновки: М. Козюбра належить до когорти видатних постатей українського правознавства та вітчизняної філософії права, а його концепція праворозуміння та правопізнання є непересічним надбанням усієї української правничої думки. За своїм потенціалом вона нічим не поступається співмірним аналогам відомих зарубіжних теоретиків і філософів права сучасності. Він доповнив і збагатив динамічне та процесуальне сприйняття права його панорамним баченням.

У статті системно розкрито концептуальний аналіз М. Козюброю онтологічних проблем права, його аргументація та висновок стосовно того, що права як емпіричного об’єкта не існує та що визначальні властивості права необхідно шукати не в реальному його бутті, якого не існує, а у його ідеальному бутті, сенсом якого є належність. Згідно з концепцією права М. Козюбри воно є способом буття людини у світі.

Автори статті також розкривають причини критичного ставлення М. Козюбри до можливості тільки наукового пізнання права, квінтесенцію аргументації ним цього положення – вона базується на розумінні природи права не як сущого, а як належного.

Особливу увагу приділено висвітленню місця та ролі філософії права в концепції праворозуміння та правопізнання М. Козюбри, розкриттю його положення стосовно того, що без включення філософії права в концепти праворозуміння і правопізнання останні недосяжні в усіх їх сенсах і повноті, поясненню підсумкового висновку М. Козюбри про те, що квінтесенцією мети філософії права є з’ясування смислового змісту права як цінності.

Authored books

1. Grotius Hugo, De Jure Belli ac Pacis. Libri Tres (At the Clarendon Press; Humphrey Milford 1925).

2. Heisenberg W, Physics and Philosophy: The Revolution in Modern Science (Harper Perennial Modern Classics 2007).

3. Vreeland H, Hugo Grotius: The Father of the Modern Science of International Law (Little, Colo 1986).

4. Koziubra M, Praktichna filosofiya prava (Duh i Litera 2024) (in Ukrainian).

5. Maksimov S, Filosofiya prava: suchasni interpretaciyi: Vibrani praci: statti, analit. oglyadi, perekladi (2003–2010) (Pravo 2010) (in Ukrainian).

Edited and translated books

6. Ciceron Mark Tulij, Pro zakoni. Pro derzhavu. Pro prirodu bogiv (Apriori 2020) (in Ukrainian).

7. Zagalna teoriya prava: pidruchnik (M Koziubra (red) Vaite 2015) (in Ukrainian). 

Journal articles

8. Zayec A, ‘Naukovij spadok vidatnogo ukrayinskogo vchenogo-pravoznavcya, pedagoga Mikoli Koziubri’ [2025] 3 Pravo Ukrayini (in Ukrainian).

Theses

9. Koziubra M, ‘Vzaymodeistvye sotsyalystycheskoho prava y obshchestvennoho soznanyia’ (avtoreferat dis d-ra yurid nauk, 1980) (in Russian).