Статтю присвячено дослідженню створення загрози як самостійного юридичного факту в системі недоговірних зобов’язань. Обґрунтовано, що класична модель цивільно-правової відповідальності, зорієнтована переважно на відшкодування вже завданої шкоди, не повною мірою пояснює ситуації, у яких приватне право має реагувати на небезпечний стан до його перетворення на завершений негативний наслідок у приватноправовій сфері. Доведено, що загрозу не слід зводити до ранньої стадії делікту, абстрактного ризику або суб’єктивного побоювання потенційного потерпілого. Юридично значущою є лише така загроза, яка має ознаки реальності, можливості об’єктивного встановлення, достатньої конкретності, нормативного зв’язку зі сферою контролю певної особи та здатності породжувати індивідуалізований зобов’язальний наслідок. Запропоновано розглядати створення загрози як первинний юридичний факт, що формує догматичну основу превентивно-спеціальної групи недоговірних зобов’язань. Такий підхід дає змогу відмежувати превентивне цивільно-правове реагування від компенсації, самозахисту, публічно-правових заходів безпеки, інтервенційних зобов’язань і договірних обов’язків щодо безпеки. Зроблено висновок, що превентивне недоговірне зобов’язання не є відповідальністю за ще не завдану шкоду, оскільки його предметом є не відшкодування майбутньої шкоди, а усунення або нейтралізація небезпечного стану. Обґрунтовано, що створення загрози має системне значення для розвитку вчення про недоговірні зобов’язання, оскільки дає змогу перейти від суто ретроспективної моделі приватноправового реагування до моделі, здатної працювати з реальною, конкретизованою та об’єктивно встановлюваною загрозою.

Authored books

1. Benson P, Justice in Transactions: A Theory of Contract Law (The Belknap Press of Harvard University Press 2019).

2. Cooter R, Ulen T, Law and Economics (6th ed., Berkeley Law Books 2016).

3. Gordley J, Foundations of Private Law: Property, Tort, Contract, Unjust Enrichment (Oxford University Press 2006) https://doi.org/10.1093/oso/9780199291670.001.0001.

4. Grundmann S, Micklitz H-W, Renner M, New Private Law Theory: A Pluralist Approach (Cambridge University Press 2021) https://doi.org/10.1017/9781108760089.

5. Herian R, Data: New Trajectories in Law (Routledge 2021).

6. Kortmann J, Altruism in Private Law: Liability for Nonfeasance and Negotiorum Gestio (Oxford University Press 2005) https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199280056.001.0001.

7. Markesinis B, Unberath H, The German Law of Torts: A Comparative Treatise (4th ed., Hart Publishing 2002).

8. von Bar C, Principles of European Law. Benevolent Intervention in Another’s Affairs (PEL Ben. Int.) (Sellier 2006).

9. Karnaukh B, Prychynnyi zv’iazok u deliktnomu pravi (EKUS 2025) (in Ukrainian). Edited books

10. von Bar C (ed), Principles of European Law. Non-Contractual Liability Arising out of Damage Caused to Another (PEL Liab. Dam.) (Sellier 2009).

11. von Bar C, Clive E, Schulte-N|lke H (eds), Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law: Draft Common Frame of Reference (DCFR) (Full Edition, Sellier European Law Publishers 2009).

12. Spasybo-Fatieieva I (red), Traktat pro kompensatsiiu v pravi (EKUS 2026) (in Ukrainian).

13. Spasybo-Fatieieva I (red), Vchennia pro tsyvilno-pravovu vidpovidalnist (EKUS 2025) (in Ukrainian). 53 ПРАВО УКРАЇНИ • 2026 • № 3 • 39-53 СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЯК САМОСТІЙНИЙ ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ У СИСТЕМІ НЕДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ