Стаття порушує проблему пошуку балансу між посиленням антикорупційного контролю та збереженням інституційної незалежності адвокатури в Україні в рамках пропозицій НАЗК до проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 рр. Актуальність дослідження обраного питання зумовлена поширенням антикорупційної політики на сферу адвокатури як незалежного конституційного інституту громадянського суспільства та ризиками, пов’язаними із трансформацією антикорупційних механізмів у засоби інституційного тиску, оскільки це може негативно вплинути на гарантії права на правничу допомогу та справедливий суд. Мета статті полягає в аналізі та оцінці пропозицій НАЗК до проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 рр. з точки зору забезпечення балансу між ефективним антикорупційним контролем і збереженням інституційної незалежності адвокатури, а також визначенні ризиків та шляхів їх мінімізації. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема формально-юридичний, системний, порівняльно-правовий, що дало змогу дослідити співвідношення норм національного законодавства, положень Конституції, міжнародних та європейських стандартів незалежності адвокатури, а також підходів НАЗК до формування антикорупційної політики.

У результаті дослідження встановлено, що запропоновані НАЗК положення у сфері адвокатури та надання правничої допомоги містять низку дискусійних аспектів, пов’язаних із розширенням державного контролю, зокрема у сфері дисциплінарної відповідальності, доступу до професії, фінансової прозорості та організації адвокатського самоврядування. Обґрунтовано, що такі підходи можуть призвести до порушення принципів пропорційності, правової визначеності та незалежності адвокатури, гарантованих Конституцією та міжнародними нормативними документами. У висновках наголошено, що Антикорупційна стратегія в частині, яка стосується адвокатури, має виконувати роль рамкового програмного документа, який визначає загальні альтернативні орієнтири без прямого втручання в діяльність адвокатури. Забезпечення реального балансу між публічним інтересом у протидії корупції та гарантіями незалежності адвокатської діяльності має підсилюватися дотриманням принципів прозорості дисциплінарних процедур і залученням незалежного, зокрема міжнародного, експертного контролю.

Journal articles

1. Ivanov O, ‘Pryntsypy diialnosti natsionalnoho ahentstva z pytan zapobihannia koruptsii’ [2019] 5 Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo 142–146 https://doi.org/10.32849/2663- 5313/2019.5.25 (in Ukrainian).

2. Starovoit M, ‘Teoretychni zasady uchasti advokata u formuvanni antykoruptsiinoi polityky v ekonomichnii sferi’ [2025] 16 Problemy suchasnykh transformatsii https://doi. org/10.54929/2786-5746-2025-16-01-03 (in Ukrainian).

3. Tsekhan D, Biloshkurskyi M, ‘Prytiahnennia advokativ do vidpovidalnosti za koruptsiini pravoporushennia: problemy zakonodavstva ta protsesualnykh aspektiv’ [2025] 36 Yurydychnyi biuleten 108–116 https://doi.org/10.32850/LB2414-4207.2025.36.13 (in Ukrainian). Newspaper articles

4. Kim V, ‘Advokatura: chy mozhe antykoruptsiina stratehiia rozrubaty hordiiv vuzol’ (16 sichnia, 2026) (accessed 27.03.2026) (in Ukrainian).

5. Yakusha V, ‘Antykoruptsiina vertykal ne mozhe «opikuvatysia» advokaturoiu yak instytutom, – t.v.o. holovy VKDKA’ (Zakon i Biznes 29.12.25) (accessed 27.03.2026) (in Ukrainian). Conference papers

6. Baran A, ‘Rol advokatury u zapobihanni koruptsii’, Advokatura: mynule, suchasnist ta maibutnie: materialy XII Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (N Bakaianova (hol redkol), Feniks 2022) 104–107 (in Ukrainian).