У контексті забезпечення верховенства права та незалежності судової влади ключовим завданням правової держави є формування професійного, неупередженого та доброчесного суддівського корпусу. В Україні, де триває судова реформа, актуальними залишаються проблеми політичного впливу, корупційних ризиків і низької суспільної довіри до судової системи. Порівняльний аналіз моделей формування суддівського корпусу Швейцарії та України дає змогу виявити ефективні механізми забезпечення незалежності суддів, що є особливо важливим у контексті європейської інтеграції України та вдосконалення її судової системи. Метою дослідження є порівняльно-правовий аналіз моделей формування суддівського корпусу в Україні та Швейцарії, спрямований на виявлення ключових відмінностей у процедурах добору суддів, оцінки їхньої доброчесності та забезпечення незалежності. Аналіз показав, що швейцарська модель формування суддівського корпусу базується на конституційних засадах і парламентському контролі, де Об’єднані федеральні збори обирають суддів із урахуванням партійної пропорційності. Водночас кантональна автономія дає змогу застосовувати різні процедури добору, включаючи прямі вибори населенням. У Швейцарії незалежність суддів забезпечується чіткими вимогами до освіти, професійного досвіду та етичної бездоганності, а також механізмами саморегуляції та фінансової прозорості. Українська модель, регульована Конституцією України та Законом “Про судоустрій і статус суддів”, передбачає конкурсний добір через Вищу кваліфікаційну комісію суддів та Вищу раду правосуддя, із залученням Громадської ради доброчесності. Проте в Україні зберігаються ризики політичного впливу, зокрема, через роль Президента в призначенні суддів, а також недоліки в оцінюванні доброчесності та уніфікації критеріїв. Порівняння демонструє, що швейцарська система ефективніше нейтралізує політичний вплив завдяки високій правовій культурі та інституційній стабільності, тоді як Україна потребує вдосконалення процедур для забезпечення реальної незалежності. Швейцарський досвід демонструє ефективність поєднання політичного контролю з чіткими правовими стандартами та демократичними механізмами, що забезпечує суспільну довіру до судової системи. Україна попри формальну відповідність міжнародним стандартам стикається з викликами політичного тиску, корупційних ризиків і низької ефективності громадського контролю. Для вдосконалення української моделі доцільно посилити прозорість конкурсних процедур, уніфікувати критерії оцінювання доброчесності та зменшити політичний вплив, використовуючи швейцарський досвід як орієнтир для реформ.