У статті представлено комплексний аналіз установчої влади як ключового чинника становлення та розвитку державності пострадянських країн, зокрема конституційно-правового розвитку України. Обґрунтовано доцільність використання діалектичного методу пізнання, застосовуваного в існуючих вітчизняних дослідженнях на недостатньому рівні, для аналізу процесів державотворення, теорії демократії та конституціоналізму. Порівняльно-правовий аналіз декларацій про державний суверенітет колишніх союзних республік СРСР дає підстави стверджувати, що ці акти мали не лише політичний характер, а й виступали актами установчого квазіконституційного характеру. Надалі у статті аналізується концепція народовладдя, розкриваються особливості громадянського та національного суверенітетів, а також ілюструється, як такі особливості стали передумовами подальших суперечностей у розвитку окремих пострадянських держав. Особливу увагу приділено Декларації про державний суверенітет України 1990 р. як акту реалізації установчої влади Українського народу. Обґрунтовується позиція, що визначає народ України єдиним джерелом не лише державної, а й усієї публічної влади, включно з економічною владою на землю та природні ресурси. За результатами аналізу еволюції інститутів державної влади і місцевого самоврядування в контексті народовладдя констатовано, що розвиток української держави характеризується поступовим розривом фактичної моделі реалізації юридичних положень у функціонуванні держави та задекларованих принципів “громадянської” моделі народного суверенітету. У статті констатуються численні порушення конституційних положень вищими органами державного управління, критично оцінюються проведені конституційні реформи України та рішення Конституційного Суду України, якими, серед іншого, створено умови, що ускладнюють або виключають реалізацію передбаченого у ст. 5 Конституції України права народу визначати та змінювати конституційний лад в Україні. Враховуючи викладене, представлено висновки щодо необхідності ухвалення політичних рішень стосовно здійснення конституційного процесу з метою ухвалення нової Конституції України, посилення участі народу як суверена в реалізації установчої влади в національному державотворенні, ключову роль у чому повинні відігравати майбутні Всеукраїнські Установчі Збори.

Authored books

1. Sirenko V, Pro lehalnist ta legitymnist derzhavnoyi vlady (Oriiany 2006) (in Ukrainian).

2. Yushchyk O, Dialektyka prava: kn.1: Obscheye ucheniye o prave (kriticheskiy analiz obshepravovych ponyatiy) (red zhurnala Pravo Ukrainy, In Yure 2013) (in Russian).

Edited books

3. Formula demokratii: narod – Konstitutsiya – vlada. 20-richchu Konstitutsiyi Ukrainy prysvyachuyetsya (O Moroz, O Yushchyk (red), Parlamentske vydavnytstvo 2016) (in Ukrainian).

Theses

4. Kuian I, ‘Problemy sutnosti I spivvidnoshennia derzhavnoho, narodnoho i natsionalnoho suverenitetu (konstytutsiyno-pravovyi aspekt)’ (dys doktora yuryd nauk, 2014) (in Ukrainian).

5. Maksakova R, ‘Konstitutsiino-pravovi problemy ustanovchoyi vlady v Ukraini’ (dys doktora yuryd nauk, 2013) (in Ukrainian).

6. Tepliuk M, ‘Konstitutsiino-pravovi problemy orhanizatsii publichnoi vlady v Ukraini’ (avtoref dys kand yuryd nauk, 2008) (in Ukrainian).