У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» («Stretch vs The United Kingdom») Суд визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у ситуа ції, коли національні суди виходили із нікчемності умови договору оренди землі про продовження договору на новий термін. При застосуванні цього рішення національними судами проявляються дві протилежні тенденції. З одного боку, робиться некоректний висновок про те, що визнання недійсним будь-якого договору, згідно з яким особа отримала майно від держави (територіальної громади), та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган (орган місцевого самоврядування) порушив закон, є неприпустимим. З другого боку, часто положення рішення у справі «Стретч…» під тими чи іншими приводами взагалі відкидаються. На думку автора, рішення у цій справі наголошує на одній з обов’язкових умов правомірності втручання у здійснення права власності — його пропорційності. Пропорційність, або наявність «справедливого балансу», необхідно встановлювати відносно кожної конкретної ситуації. Втручання не може вважатися виправданим, якщо це реакція на суто формальне порушення закону; натомість, рішення у справі «Стретч…» у жодному разі не є перешкодою для повернення незаконно і недобросовісно відчуженого майна.