У статті підкреслюється феноменальна роль договору як універсальної правової конструкції у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Договірне право - це один із основних інститутів цивільного права, бо саме завдяки договору забезпечується правове регулювання відносин майнового обороту на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності його учасників. За період 10-річчя чинності ЦК України 2003 року основні його поняття і положення не зазнали істотних змін та пройшли перевірку часом. Проте деякі з так званих «нововведень» до ЦК України не завжди були обумовлені логікою законотворчості у певних сферах майнових відносин, зокрема при визначенні суб'єкта права власності на об'єкти, що споруджуються за договором будівельного підряду.

У статті аналізується судова практика у спорах, що виникають при застосуванні засобів захисту порушених цивільних прав, а також як важливий напрям подальшого розвитку «договірного» законодавства України зазначається його адаптація до стандартів Європейського Союзу.